Ubisoft —  ймовірно, єдина велика компанія, яка не боїться часто випускати експериментальні проекти різної величини. Слово “експеримент” у даному випадку має широке значення, оскільки Steep як і інші стартові оригінальні проекти Ubisoft, типу Watch Dogs, The Crew чи The Division, не позбавлена недоліків, однак унікальність і добре виконання головних елементів дарують неймовірні свіжі враження, які й завжди покривають усі недопрацювання.

На жаль, ні трейлери, ні записи ігроладу не дадуть правильного уявлення про Steep, а все тому, що це гра не про щось виражено одне, у ній немає явної мети і ніхто не веде гравця за ручку. Тоді у вас може виникнути закономірне питання: про що ж ця гра?

АЛЬПІЙСЬКА СВІЖІСТЬ

Steep — це гра про вільний і швидкий спуск, про красиві трюки, про пошук трас, про переламані кості, про сотню спроб і золоту медаль, про гори та їхній характер і що найголовніше, усе перелічене завжди працює разом. Для прикладу, ми розпочали якесь якесь випробування —  проїхавши трасу до кінця, ми не побачимо окремий статичний екран з результатами і можливістю почати заново, а просто продовжимо спускатись униз і далі під медитативну музику роблячи трюки, знайдемо нові поселення і нові зони висадки. Телопортнувшись на цю зону, можемо зробити стрибок з вінгсьюта, долетівши до схилу перейти на сноуборд, а потім невдало стрибнути і переламати кості головному герою (але не хвилюйтесь, у Steep усі безсмертні). Гра справді старається бути віртуальним курортом в Альпи і якомога краще хоче передати це відчуття свободи, швидкості, небезпеки й холодного свіжого повітря. Для повної атмосферності не вистачає лиш можливості увійти в будинок і випити чашку гарячого шоколаду.

Втім, це не означає, що ми завжди маємо робити усі ці речі. Кожен має можливість банально провести час лише в одних челенджах і з легкістю їх перегравати знову і знову. А з ними можна просидіти не одну годину. Навіть у найважчому випробуванні Steep підкуповує враженням, що “ти зможеш пройти, наступна спроба точно буде золотою”, тому інколи один 15-ти секундний стрибок можна робити півгодини і надіятись якщо не на свій скіл, то на випадковість, а отримана золота медаль зазвичай варта витраченого часу.

ПОГОВОРИ З ГОРОЮ

Крім усього вищезгаданого, у Steep присутні щось схоже на сюжетні місії, які можна поділити на два види: історії гір і завдання спонсорів. Перші — це медитативні поїздочки під монологи гори. Так-так, у Steep гори говорять з нами, і кожна гора ще й характер має свій, який відповідає крутості її схилів. Завдання спонсорів виділяються лише своєю постановкою. Для прикладу, нам потрібно буде шукати числа на каміннях, які стануть координатами нашого призу або попросять знайти біґфута, але для цього ми будемо змушені зробити стрибок на дах церкви і пробити в дзвін. Щоправда, фінал таких завдань зазвичай розчаровує, бо у грі взагалі немає скриптових сценок і в результаті єті ми не побачимо, а цей сюрприз — це просто пам’ятник посеред лісу.

Від таких завдань хотілося би почути справжні історії. Історії про веселі і лякливі випадки у Альпах. Враховуючи, що гори говорять з нами, і знають все про своїх підкорювачів, розповісти їм має бути що, але вони цього не роблять. Так же у грі є багато простору для того, щоб розповісти історії через звичайне розташування об’єктів, як це було у Fallout 4 або навіть у Call of Juarez: Bound in Blood. Світ би точно збагатився і разок щось схоже розробники зробили, але лише разок.

Але не подумайте, що Альпи у Steep нудні. Наскільки точно скопійовані гори, на жаль, я перевірити не можу, але розробники досягли найголовнішого — кожний краєвид, кожний схил унікальний. Вони влазять в нашу пам’ять, тому друга поїздка по тому ж місцю точно буде вам відома.

ЗАТЯЖНИЙ СПУСК

Steep не є аркадою, як могла подумати більшість. Steep — це псевдосимлутор катання на сноуборді і лижах та польотів на вінгсьюті і параплані. У грі не має неможливих трюків, гравець не липне до поверхонь, а на екрані не вискакують великі інтерфейси, як це притаманно для аркад. Наш екстремал рухається униз, злітає лише згідно законів фізики, і в ході гри він не отримує ніяких нових умінь. Такий підхід додає грі більш реалістичного присмаку, через що більше віриш у цю віртуальну поїздку. До всього, гра ще й підкуповує простотою, адже усе що вміє персонаж, доступно відразу і усю гру ми прокачуємо не його, а власний скіл керування ним.

Однак, Steep дає також відчуття, що усю розробку розробники не мали якоїсь цілісної ідеї і не знали на чому сконцентруватись, тому й отримаємо багато недопрацювань. Для прикладу, персонаж не вміє взаємодіяти з якимись іншими об’єктам й вїхавши в будинок, екстремал як ідіот буде крутитись на місці і старатись проїхати крізь стіну.

Усіляких трюків у Steep доволі мало, так як з сноубордом і лижах щось красиве ще можна робити, то на параплані присутній аж один трюк, а вінгсьют взагалі бідолаха стоїть осторонь, оскільки на ньому гарно не покрутишся. Сам же параплан доволі сильно виділяється поряд з іншими адреналіновими дисциплінами, своєю повільністю і медитативністю і відсутність його можливо не сильно щось би змінила у грі.

Не змогли в Ubisoft Annecy передати атмосферу фестивалю, хоч і по рації ми чуємо оплески і крики людей, але нікого і нічого ми не побачимо. Ігровими персонажами є лише гори і класичні “примари” у випробуваннях, а основною масовкою виступають реальні гравці. Втім, мультиплеєр це взагалі окрема тема Ubisoft, оскільки майже у кожному проекті видавця цей елемент присутній і щоразу його стараються розвивати або хоч по-іншому подати.

Щоб не прибирати цей ефект свободи, онлайн у Steep реалізований без екранів завантаження, навіть челендж не мають стартових екранів і циферок 3, 2, 1. Щоправда, для взаємодії з друзями, гра нічого не дає і подуріти просто не вийде. Навіть в попередній схожій грі Ubisoft Shaun White Snowboarding можна було сніжками покидатись.

Не могли визначитись розробники ще з музикою. Ліцензійні треки і написані медитативні пісні для гри прекрасні. Тут вам і легендарний Freestyler, і опера Die Walküre і менш відомі автори, але не менш приємні. Однак, ліцензійної музики всього на 2 години і вона грає лише при впробуваннях, а оскільки челенджі займають приблизно півтори хвилини і після кожного рестарту музика на фоні скидається, ймовірно більшість пісень до кінця ви ніколи не дослухаєте.

Можна було б ще придертись до картинки, але динамічний сніг і прекрасні пейзажі просто не дозволяють цього. Steep хоч графічно не досконалий, але дуже красивий.

Отже, повернімось до того, з чого почали. Steep – це експеримент, це прототип який зміг добратись до релізу і головна принадність цього, що такі ігри приносять нові враження. Звісно, були подібні ігри типу вже згаданого Shaun White Snowboarding і SSX, але Steep не про спорт, Steep — це куротне містечко, тому ви не знайдете тут історії і вам буде нудно, якщо ви не вмієте себе розважати, однак, якщо ви хочете просто відпочити декілька вечорів, то ми рекомендуємо задуматись над купівлею квитка у ці прекрасні віртуальні Альпи.